17.03.2021

Нове історичне дослідження про чехів в Україні

ПЕРШИЙ ЧЕСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ ХРАМ НА ВОЛИНІ

У XVII столітті в с. Гільча була побудована невелика православна церква, яка за часів

унії була уніатською, а потім католицькою каплицею. В 70-х роках XIX століття вона

перейшла у відання чехів, які купили маєток Гульча у поміщиці Корнелії Омецинської. Ця

церква була розташована на південь від села (містечка, десь з 1775 і до кінця 70-х років

XIX століття) Гульча, біля дерев’яного палацу, від якого вже нічого не залишилося, окрім

залишків фундаментів та напівзасипаних підземних ходів, якими їх застали чехи, про що

вони написали в хроніці села Гільча Чеська. Чехи відправляли тут свої богослужіння

чесько-братської церкви. Священником був у них Франтішек Кашпар, який закінчив

католицьку семінарію в Чехії, але через суперечки з римо-католицьким духовенством десь

у 1873 чи 1874 році переїхав в Росію, де приєднався до ще двох чеських

священнослужителів Грдлічки з Квасилова та Саски з Глинська, утворивши гуситський

осередок чесько-гуситської церкви, представники якої зазнавали переслідування в Австро-

Угорщині. Ідейним провідником цієї церкви вважається один з перших реформаторів і

критиків католицизму Ян Гус. Представники чесько-братської школи ще з XVI століття не

визнавали Папу головою християнської церкви, завели богослужіння на чеській мові,

відкрите сповідання і в обрядах опиралися на чесько-братську спадщину, тобто на вчення

Петра Хельчицького, на основі якого виникла, заснована в 1457 році, чесько-братська

спільнота. Слід зауважити, що більшість чехів, які переїхали в Росію були католиками, і

лише незначна частина з них, ті, що перебралися з околиць польського Зелова, були

лютеранами, реформованими та не реформованими євангелістами, баптистами, як їх

записували в церковних метричних книгах.

Згідно з інформацією, що подається в «Волынских епархиальных ведомостях» (ВЕВ)

від 1888 року на стор. 1262 чехи здійснювали у згаданій вище церкві села Гільча своє

чесько- братське богослужіння і церква з часом всередині набрала вигляду

протестантської кірхи. Після закриття чеських приходів на Волині цю каплицю теж закрили

і в 1888 році, після переходу значної частини чеських переселенців у православ’я, її

відкрили як православну церкву Кирила та Мефодія для чехів села Гільча та чеського

православного люду з навколишніх сіл, таких як Залісся, Глупанин, Миротин, Завидів,

Гринівщина, Лідава та значно віддалених Мізоча, Здолбунова, Квасилова, Михайлівки,

Ново-Краєва, Антонівки, Борщівки і навіть Бендер, Києва, Козятина та ін.

Найбільш масове приєднання (за термінологією метричних книг) чехів до православ’я

відбулося 1888-1889 роках. Вперше це відбулося в Дубно за присутності губернатора

Волині та великого зібрання православного духовенства на чолі з архієпископом

Волинським Палладієм. Він же в Житомирському кафедральному соборі висвячував на

православного священника колишнього чесько-братського священника Іоана Йосиповича

Саску а пізніше приїздив до Квасилова, коли значна частина чехів, мешканців Квасилова,

приєдналася до православ’я. Гільчанські чехи пройшли обряд приєднання до православ’я,

що полягав у загальній сповіді, літургії, причасті та миропомазанні, в Свято-Михайлівській

церкві волосного села Здовбиця, предстоятелем якої був протоієрей Калліст Метельський.

Гільчанський чеський священник Франтішек Кашпар після хрещення прийняв ім’я

Володимир а його дружина Тереза – ім’я Ольга.

За інформацією ВЕВ церква ця хоч і старенька, але ще досить міцна, побудована на

хорошому місці, хрестоподібно та обсаджена деревами. Іконостас для цієї церкви

пожертвувала Почаївська Успенська лавра, ця ж лавра пожертвувала досить гарний

запрестольний кіот. Священний посуд та облачення закуплені на прохання завідуючого

чеськими релігійними справами на Волині протоієрея Калліста Метельського на суму 200

руб. за кошти духовного відомства. Купівля трьох дзвонів та встановлення їх на стовпі під

навісом за відсутності дзвінниці а також перевезення іконостасу, встановлення його та

приведення храму в достойний вигляд – прийняли на себе самі чехи. 6-го листопада 1888

року відбулося освячення цього храму. Протоієрей Метельський в співслужбі з місцевим

приходським священником села Гільча та ще трьох священників, які прибули спеціально

для цього торжества, відправились хресною ходою з приходської Свято-Миколаївської

церкви села Гільча Українська до чеської церкви. Прихожан як однієї так і іншої церкви

зібралося досить багато. Після освячення церкви в ім’я св. першонавчителів слов’янських

Кирила та Мефодія, о. протоієрей Метельський сказав слово, в якому він виразив свою

радість та подяку Господу, що нарешті православні чехи села Гільча Чеська мають свій

власний храм, поки що старий та бідний, але з часом, дасть Бог, будуть мати і кращий.

«Тепер, любі брати наші, - продовжував о. Калліст Метельський, - залишається Вам

відвідувати цей храм та молитися в ньому. Кожен з Вас зобов’язаний і дома молитися,

оскільки Бог є присутнім на кожному місці, але в храмі Божому Він присутній особливо та

являє свою милість в таїнствах. Храм Божий – це училище благочестивості та моралі, куди

приходить і старий і молодий, і багатий і бідний. Тут з церковних піснеспівів, читання св.

Євангелія та молитов Ви навчаєтесь істинам віри православної, віри предків наших св.

слов’янських першонавчителів Кирила та Мефодія. Багато чому Ви можете навчитися в

церкві, слухаючи слово Боже, але для цього потрібне не тільки просте слухання слова

Божого а бажання з’ясувати для себе те чи інше священнодійство, ту чи іншу церковну

службу, постійно вникаючи в зміст Святого Писання та церковних піснеспівів. Не виводьте

своїх власних тлумачень, які можуть бути дуже неправильними, звертайтесь в таких

випадках до пастиря церкви, ведіть бесіду про ті чи інші церковні піснеспіви, читання та

служби, і Ви завжди отримаєте правильну відповідь чи настанову».

Після закінчення свого виступу о. протоієрей Метельський сказав чехам, що в

православних приходських церквах зазвичай вибирають із числа своїх прихожан найбільш

поважних жителів, так званих братчиків та сестричок, жінок, які опікуються свічками та при

богослужіннях, під час читання Євангелія, співу херувимської пісні та т. п. стоять із

запаленими свічками. Таке братство серед Вас, - продовжував о. Метельський, - як нових

чад православної церкви ще не може бути організоване зараз, оскільки серед Вас нема

старших і молодших і тому Ви будете стояти всі під час літургії із запаленими свічками як

ознака Вашої духовної чистоти. Так званих братських свічок ще не було і тому о.

протоієрей запропонував чехам свічки за власний кошт, які і горіли під час літургії.

Після освячення храму та слова о. Метельського було здійснено приєднання до

православ’я 6-х чехів, після чого була відправлена урочиста літургія. Під час запричастника

місцевий приходський священник о. Гервасій Глинський сказав повчання про значення

храму та про відношення православних християн до храму. Потім в кінці молебня було

сказане повчання колишнім чеським священником Саскою на чеській мові. Він говорив

про те, що чехи повинні дбати про облаштування не тільки церкви матеріальної, але

передусім і церкви духовної та, між іншим, торкнувся пояснення облаштування

православного храму. Рідна мова п. Саски викликала сльози у багатьох з присутніх чехів.

Після закінчення молебня, коли вже народ почав розходитися, одна чешка звернулася

до о. протоієрея Метельського, який виходив з церкви, з приблизно такими словами: « Від

імені всіх нас прийміть нашу сердечну подяку за ваші працю та турботу про нас. Ми не

можемо словами виразити цього почуття подяки за Вашу діяльність для нашої користі,

якими переповнені наші серця. Вам, добрий наш о. протоієрей, ми зобов’язані тим, що ми

православні, Вашими ж турботами і церкву нашу уряд дозволив відкрити. Дякуємо Вам і

просимо не залишати нас; провідуйте нас по-можливості частіше, будьте нашим отцем і

наставником». О. протоієрей подякував їй та просив подякувати всім, хто уповноважив її

промовити ці декілька слів а також пообіцяв продовжити трудитися для них як і раніше,

поки бог своєю милістю буде укріплювати його сили.

Після літургії в будинку чеха п. Еліаша, власника чавунно-ливарного заводу,

влаштували обід, на який запросили: колишнього директора варшавської прогімназії д. с.

с. Солнцева, острозького повітового урядника, станового пристава, все духовенство,

найбільш поважаних чехів та багатьох інших осіб. Під час обіду було виголошено багато

тостів, зокрема, за здоров’я високопреосвященного Палладія, архієпископа Волинського,

за здоров’я о. протоієрея Метельського, за процвітання православної церкви та за

єднання слов’ян.

Таким чином в селі Гільча почав існувати перший в царській Росії православний

чеський храм, який мав послужити добрим началом для виникнення православних

чеських храмів і в інших місцях, де мешкають чехи.

В різні роки настоятелями цього храму були: Гервасій Глинський, Володимир

(Франтішек) Кашпар, Григорій Стефанович, якого дуже любили та поважали чехи і після

призначення його настоятелем Свято-Миколаївської церкви села Гільча Українська в 1911

році всю дорогу, а це десь 1,5 км, проводжали його з оркестром, Олексій Ванєк, Антон

Заїц, який, закінчивши Житомирську духовну семінарію, одружився на українці з Острога,

прослуживши певний час там же, і після призначення в 1920 році настоятелем церкви св.

Кирила та Мефодія в Гільчі Чеській перебрався в Гайок, присілок Гільчі Чеської, де мешкав

його батько Антон Заїц та молодші брати – Олександр та Федір (Теодор) Заїци. Він дуже

приязно ставився до українського населення навколишніх сіл, тому помічається в

метричних книгах збільшення актів хрещення, одруження та похорон українців, не

враховуючи змішаних шлюбів. Його молодший син Борис після закінчення семирічки в

Гільчі Чеській продовжив навчання в Здолбунівській школі, де підтримував дружні

стосунки з однокласниками українцями – учасниками національно-визвольних змагань.

Його батько, священник Антон Заїц, на прохання повстанців вночі освячував «фігури», які

ті встановлювали на роздоріжжях наперекір радянській владі. За співпрацю з повстанцями

священника Антоніна Заїца репресували. Тривалий час (більше 30 років) псаломщиком

церкви св. Кирила та Мефодія був мешканець села Гільча Українська Матвій Бондарчук.

Після переїзду в Чехословаччину Антон Заїц ще певний час, поки дозволяло здоров’я, був

настоятелем сільського православного храму в селі Колешов, куди реемігрувала більшість

чехів, колишніх мешканців Гільчі Чеської. В 2005 році Борис Заїц відвідав Україну, зокрема

Острог, де залишилася рідня по його матері, та Гільчу. При проходженні по селу Гільча

Українська його впізнали та радо вітали декілька старших мешканок села, на жаль нікого зі

своїх колишніх однокласників він вже не застав – одні загинули в кінці 40-х років, інших

репресували і в живих вже не було нікого. Оглянувши чеський цвинтар, де поховані його

дід, прадід та інші родичі, Борис Заїц запропонував і організував фінансову підтримку для

виготовлення символічного триметрового дубового стовпа на чеському цвинтарі, оскільки

вандалізм докотився і до сільських кладовищ і вандали поперекидали кам’яні

надгробники, зрізали металеві ковані огорожі, здавши їх на металолом таким же самим

співучасникам злочину – скупівельникам металобрухту. Роботу по виготовленню та

встановленню дубового хреста виконав мешканець села Урвенна Місько Панас.

Після рееміграції чехів на історичну батьківщину церква св. Кирила та Мефодія села

Гільча Чеська практично не використовувалася для богослужінь, за винятком свята Кирила

та Мефодія 24 травня, коли щороку, тепер лише на місці колишньої церкви біля її вівтаря,

проводяться богослужіння настоятелями Свято-Миколаївської церкви села Гільча

Українська, оскільки в 1970 році за вказівкою комуністичної влади місцевими

комуністами-активістами церква св. Кирила та Мефодія була під приводом аварійності

зруйнована, хоча це не завадило деяким з них використати матеріал з церкви для

побудови власних господарських будівель. Бог їм суддя.

Територіально присілок Гайок та територія, де колись стояла Кирило-Мефодіївська

церква, відноситься до Урвенської сільської ради, голова якої Лідія Михайлівна Балабат

минулого в 2018 році організувала оновлення огорожі навколо сільського кладовища села

Гільча ІІ (теперішня назва села Гільча Чеська). Наступного року завершити роботи не

вдалося за відсутності кваліфікованої робочої сили, хоча був виготовлений пам’ятний знак

у вигляді великого каменя з табличкою про поховання чехів – засновників села Гільча

Чеська. Роботи були профінансовані частково сільською радою та за рахунок збірки в Чехії

серед внуків та правнуків засновників цього села. Пані голова також встановила в 2020

році за кошти чеської громади пам’ятний знак в на місці зруйнованої церкви св. Кирила та

Мефодія. Ось така історія однієї з церков Волині.