Щомісячник Житомирської спілки волинських чехів, листопад 2015: 17 листопада — державне свято ЧР
Щомісячник Житомирської спілки волинських чехів — листопад 2015, цікавинки з життя Чеської Республіки
17 листопада — державне свято ЧР: День боротьби за свободу й демократію
Усе почалося в Празі 28 жовтня 1939 року з жорстокого придушення мирної демонстрації з нагоди 21-ї річниці утворення ЧСР, під час якої був поранений студент медичного факультету Ян Оплетал (помер 11 листопада від перитоніту) і загинув робітник-пекар Вацлав Седлачек, який помер дорогою до лікарні.
У придушенні демонстрації на Вацлавській площі, крім поліції, брали участь і частини СС. Далі були сутички в інших місцях Праги, де німці стріляли не лише для попередження, а й у демонстрантів.
Ян Оплетал — чеський студент-медик, жертва нацистського терору.
На похорон Яна Оплетала 15 листопада прийшли тисячі студентів, і їхнє зібрання переросло в нову антинацистську демонстрацію. Наслідком стало закриття всіх чеських університетів і гуртожитків імперським протектором Константіном фон Нейратом. Понад 1200 студентів відправили до концтабору Заксенгаузен, а девʼятьох студентів і діячів студентських організацій 17 листопада стратили.
На вічну згадку про ці події Міжнародна спілка студентів проголосила 17 листопада Міжнародним днем студентів.
17 листопада 1989 року — пʼятдесята річниця подій листопада 1939-го
17 листопада 1989 року чеські студенти зібралися, щоб вшанувати протест, що відбувся цього ж дня пʼятдесят років тому проти нацистської окупації Чехословаччини. Студентська демонстрація швидко перетворилася на протест проти деспотичного комуністичного режиму й стала початком так званої оксамитової революції.
Цього дня ми вшановуємо політичну роль студентів, а в Чеській Республіці свято має ще більше значення, бо це й святкування кінця комунізму в Чехословаччині.
«Порятунок цього людського світу — ніде інде, як у людському серці, людському розумі, людській смиренності й людській відповідальності». — Вацлав Гавел, Конгрес США, 21 лютого 1990 року
Згадуємо: Людвік Свобода — 120 років від дня народження
Людвік Свобода (25 листопада 1895, Грознатін на Височині — 20 вересня 1979) — чехословацький генерал і президент, Герой ЧССР і Радянського Союзу.
У Першу світову війну він був у Чехословацьких легіонах у Росії, з 1922 року — офіцер чехословацької армії. Після нападу Німеччини на СРСР (1941) став до бойових частин чехословаків, що воювали пліч-о-пліч із Червоною армією.
Бузулук — місто на межі казахського степу й передгірʼя Уралу, яке двічі вписалося в історію Чехословаччини: у Першу світову тут перебувала частина легіонерів, а в Другу світову в цьому російському місті постала перша чехословацька військова частина на території Радянського Союзу.
У книжці Л. Свобода згадує бойовий шлях чехословацьких східних частин від Бузулука до повернення в Прагу:
«У березні 1944 року бригаду на прохання Людвіка Свободи перевели до Рівного, яке було осередком волинських чехів. Тут оголосили набір, до якого зголосилися понад 12 тисяч добровольців, із них близько 600 жінок. Наприкінці квітня бригада з добровольцями перемістилася в район Чернівців, де проходила інтенсивне навчання. Із включенням новобранців постав Перший чехословацький армійський корпус в СРСР, поповнений добровольцями з Волині й Підкарпатської Русі, а також чехословацькими громадянами, які вже відновилися після звільнення з радянських таборів ГУЛАГу».
Для краян написала Ева Ржезнічкова